ОСОБЛИВОСТІ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ У ВЛАДІ УКРАЇНИ В УМОВАХ СУЧАСНИХ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ РЕАЛІЙ

Анотація

Постановка проблеми. Антикорупційні заходи розпочаті держаними органами влади напередодні новорічних свят з 2019 на 2020рік викликали у населення України хвилю обурення, посилили напруженість та конфліктність у суспільстві, негативно вплинули на антикорупційну репутацію інститутів державного управління. Користуючись анормальністю «дозвільних» та регулюючих функцій влада вчинила дії, які виглядають як чергова профанація, що закріпило проблему певної невідповідності між декларуванням державними службовцями та посадовцями своїх намірів і реальним станом речей щодо боротьби із корупцією. Тому питання подолання корупції у владі не втрачають своєї актуальності в умовах сучасних соціально-політичних реалій.

Аналіз останніх досліджень та публікацій свідчить про те, що питання запо­бігання та протидії корупції в органах державної влади не перестають викликати жвавий інтерес як у зарубіжних (І. Амундсен, П. Бардхан, Е. М. Барр, А. В. Горовіц, М. Джонстон, В. Т. Левін, С. Роуз-Аккерман, С. С. Такер, А. Дж. Хайденхаймер, С. Гантінгтон та ін.), так і вітчизняних (Л. В. Андрущенко, А. В. Боровик, А. В. Во­лошенко, В. С. Журавський, Д. В. Костенко, В. І. Литвиненко, М. І. Мельник, Є. В. Невмержицький, В. В. Нонік, О. В. Шкуропат, С. Б. Яковенко та ін.) фахівців, які присвятили свої роботи аналізу різних аспектів досліджуваної проблематики. Водночас, недостатньо вивченою залишаються низка ключових для антикорупційної діяльності питань, у тому числі таких як особливості запобігання та протидії корупції у владі в умовах сучасних соціально-політичних реалій в Україні.

Метою даної статті є аналіз особливостей боротьби з корупцією у вітчизняному соціально-політичному просторі та пошук відповідних сучасним реаліям механізмів запобігання і протидії корупційним практикам у владі.

Виклад основного матеріалу. Корупція в Україні за роки незалежності перетворилася у багатоаспектне системне явище, яке фактично витіснило державу як імперативний (визначальний) суб’єкт влади, привласнюючи й деформуючи принципово важливі суспільні атрибути. Декларуючи свої наміри щодо боротьби з корупцією, Українська держава виконала або частково виконала за 2019 рік лише 6 з 12 рекомендацій, наданих Transparency International Ukraine, які б могли покращити показники нашої країни за Індексом сприйняття корупції (CPI) та посіла 126 місце зі 180, втративши свої позиції, порівняно з попереднім роком, на 2 бали. Це свідчать про імітаційний характер антикорупційної боротьби в нашій країні.

Спроби влади відновити довіру суспільства до держави та її представників через систему е-декларування майна та доходів можновладців не змінила ситуацію. Декларанти знаходять можливість декларувати мінімальну кількість майна, а Національне агентство з питань запобігання корупції, займається хіба що дрібними питаннями, що доводить його функціональну неспроможність. Новообрані представники політичної еліти України лише консервують ситуацію, прикриваючись галасливою публічною антикорупційною риторикою та незрозумілими і неприйнятними у суспільстві інструментами боротьби з корупцією.

Корупція в Україні за роки незалежності перетворилася у багатоаспектне системне явище з руйнівними наслідками, що зумовило інституціоналізію корупційних відносин, утворення неформальних деструктивних інститутів (непотизму, кумівства, кронізму, патрімоніалізму, клієнтизму тощо), які подовжили практику клановості в політичній та багатьох інших сферах життєдіяльності суспільства, яке живе за подвійними стандартами.

Висновки. Особливістю розпочатої боротьби з корупційною практикою у владі стало те, що попри певне зростання демократичності та відкритості політичної системи України політичні процеси в нашій країні, як і раніше, регулюють сімейно- кланові угруповання за допомогою традиційних норм, прийнятих у суспільстві, а не формального законодавства, залишаючи державні структури джерельною базою кланово-олігархічної системи України. Підтвердженням збереження корупційного складника у владі стало прийняття посадовцями неефективних рішень на кшталт підняття собі зарплат на фоні усіх негараздів в країні та зубожіння широких верств населення. Тому в умовах сучасних соціально-політичних реалій в країні для вирішен­ня питань протидії корупції владі необхідно налагодити співпрацю з громадянським суспільством та незалежними засобами масової інформації і разом почати повно- масштабні системні антикорупційні заходи задля досягнення поставленої мети, спираючись на вітчизняну нормативно-правову базу, конструктивні пропозиції науковців та світовий досвід країн, які мають позитивні результати у боротьбі з корупцією.