DOI: https://doi.org/10.21564/2075-7190.43.187834

УМОВИ ФОРМУВАННЯІННОВАЦІЙНОГО КЛІМАТУ У ВИЩОЇ ШКОЛІ

Галіна Павлівна Клімова

Анотація


Стаття присвячена теоретико-методологічному аналізу формування інноваційного клімату у вищій школі. Аналізуються внутрішні і зовнішні чинники, що впливають на цей процес. У статті розглядається ієрархія компонентів ЗВО («освіта» ‑ «наука» ‑ «виробництво інновацій») як його інноваційного потенціалу. Стан інноваційного потенціалу ЗВО багато в чому залежить від інноваційного клімату, характеристики якого часто є вирішальними для реалізації інноваційних цілей. Незважаючи на різноманітність визначень, інноваційний клімат зазвичай трактується як сукупність внутрішніх і зовнішніх умов, від яких залежить здатність ЗВО успішно здійснювати інноваційну діяльність.

Можна зробити деякі узагальнення, стосовно особливостей процесу формування інноваційного клімату у ЗВО:

1. Специфіка діяльності ЗВО проявляється в тому, що вона виступає одночасно і як креативна складова, і як виробнича складова, тобто заклади вищої освіти не тільки «продукують ідеї» на рівні теоретичних положень, концепцій або наукових обґрунтувань, вони доводять їх до статусу «готової продукції» у формі експериментальних і дослідних зразків, технологій, програм, технічних описів або методичних розробок. Таким чином, заклади вищої освіти в цьому контексті здійснюють фактично три різні функції: генерування інновацій; продукування інновацій; забезпечення умов для поширення інновацій.

2. Оскільки ЗВО є стійкою цілісною системою, то і  зв’язків між усіма її ланками залишається також незмінною впродовж усього «виробничого процесу». Це означає, що протягом усіх етапів процесу інноваційної діяльності ЗВО їх ендогенне середовище залишається також незмінним.

3. Кожний ЗВО, як правило, має кілька наукових шкіл, що представляють різні галузі науки. Очевидно, що освітня та наукова діяльність закладу вищої освіти формує і розвиває стійку систему взаємозв’язків між такими школами (в першу чергу, на основі міждисциплінарних зв’язків), змушує професорсько-викладацькі колективи різних кафедр спільно працювати над вирішенням тих чи інших завдань. У свою чергу, така співпраця науковців, які представляють різні галузі науки, призводить до: виникнення всередині ЗВО ефекту «інноваційного тиску»; виникнення ефекту «конвергенції інновацій».

4. Наявність цілої мережі розвинених зв’язків з науково-дослідними та проектно-конструкторськими інститутами, промисловими підприємствами, а також іншими ЗВО формує своєрідне «специфічне поле», основною «субстанцією» якого виступає спеціальна інформація, яка акумулює техніко-економічну, технологічну та іншу спеціальну інформацію, та інформація креативного характеру, яка  вказує на проблеми і способи їх розв’язання, сприяє з’ясуванню та розробленню стратегій інноваційного розвитку.

Діяльність кожного ЗВО передбачає поєднання трьох основних напрямів: «освіта», «наука» і «продукування новацій». Безумовно, що між цими напрямами існує певна залежність та взаємозумовленість, яка формує цілісну систему причинно-наслідкових зв’язків, які необхідні для формування інноваційного клімату у вищої школі.


Ключові слова


інновації; інноваційна діяльність; інноваційний клімат в закладах вищої освіти; інноваційний розвиток; інноваційне суспільство; інноваційна політика

Повний текст:

PDF (English)

Посилання


Carey, K. (2015). The end of college: creating the future of learning and the university of everywhere. New York: Riverhead Hardcover.

Daniels, K., Elliott, C., Finley, S., Chapman, C. (2019). Learning and teaching in higher education: perspectives from a business school. Northampton: Edward Elgar Publishing.

Enomoto, K., Warner, R. & Nygaard, C. (2018). Innovative teaching and learning practices in higher education. Faringdon, Oxfordshire : Libri Publishing.

Khosrow-Pour, M. (Ed.) (2019). Advanced methodologies and technologies in modern education delivery. Hershey, PA: Information Science Reference.

Reardon, R.M., Leonard, J. (Eds.) (2018). Innovation and implementation in rural places: school-university-community collaboration in education. Charlotte, NC: Information Age Publishing, Inc.

Redmond, P., Lock, J. & Danaher, P.A. (Eds.) (2015). Educational innovations and contemporary technologies: enhancing teaching and learning. New York: Palgrave Macmillan, 2015.

Spires, H.A. (Ed.) (2018). Digital transformation and innovation in Chinese education. Hershey, PA: Information Science Reference.

Trebin, M.P. (2015). Hlobalizatsiiavyshchoiosvity: vyklykydliaUkrainy. Materialy II Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii “Studentska molod v umovakh hlobalizatsii” (Dnipropetrovsk, 24 kvitnia 2015 r.). – Proceedings of the Second International Scientific and Practical Conference “Student Youth in the Conditions of Globalization” (Dnipropetrovsk, April 24, 2015). Dnipropetrovsk: LIRA, 145-151[inUkrainian].

Tsuneyoshi, R., Sugita, H., Kusanagi, K., Takahashi, F. (Eds.) (2019). Tokkatsu: the Japanese educational model of holistic education. New Jersey: World Scientific.

Yates, N.L. (Ed.) (2015). New developments in science education research. New York: Nova Publishers.

Vladimirov, A.I. (2012). Ob innovacionnoy deyatel’nosti vuza: monografіya. Moskva: OOO «Izdatel’skiy Dom NADRA» [in Russian].

Vovkanich, S. (2005). Sociogumanisticheskiy kontekst naukoemkoy ekonomiki innovacionnogo obschestva. Ekonomika Ukrainy ‑ Ukrainian economy, 2, 53-58; 3, 42-48 [in Russian].

Hrechanyk, B.V. (2007). Innovatsiinospriamovanyi rozvytok pidpryiemstv: orhanizatsiino-ekonomichni aspekty: monohrafiia. Ivano-Frankivsk: Zakhidnoukrainskyi ekonomiko-pravnychyi universytet [inUkrainian].

Vladyka, M.V. Innovacionnyy potencial vuzov kak faktor konkurentnosti ekonomicheskogo razvitiya. Retrieved from [in Russian].


Пристатейна бібліографія ГОСТ




Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


ISSN (печать): 2075-7190 ISSN (Online): 2663-5704