ПЕРФОРМАНС У МЕТОДОЛОГІЇ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА

Автор(и)

  • Юлія Василівна Мелякова Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Україна https://orcid.org/0000-0001-6699-8078
  • Світлана Борисівна Жданенко Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Україна https://orcid.org/0000-0001-6276-8275
  • Владислав Олегович Еґерт Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Україна

DOI:

https://doi.org/10.21564/2075-7190.42.170729

Ключові слова:

динамізм права, присутність, перформатив, перформанс, інтеракт, тілесність права

Анотація

Постановка проблеми. Сучасний спосіб буття права і людини в праві змушують шукати нові методи їх розуміння. При цьому сенс права і сила його впливу безпосередньо залежать від онтології присутності людини в праві. В значенні простору такої присутності виступає перформанс. Він стає можливим через деконструкцію символічних правових структур (норм, правових рішень, процедур, предметів, процесуальних дій, подій, договорів, віртуальних образів і т.п.). Саме перформанс може вплинути на суб'єкта права, зробити його креативним учасником реальності права і гарантувати рефлексію ним правових смислів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Філософську традицію динамічної природи права розвивають с І. Честнов, В. Четвернін, А. Поляков, С. Максимов, О. Стовба і інші російські та українські філософи. Значний досвід у цій галузі належить європейським представникам комунікативної парадигми. Дж. Остін в рамках комунікативної філософії розвинув теорію перформативного дискурсу. Відповідно до цієї теорії, мовні акти, які мають характер наказу, вимоги або клятви є вже не висловлюваннями, а діями. Х. Харт застосував теорію перформативних висловлювань до юридичних текстів і дискурсів. Серед російських вчених проблемою юридичного перформатива займаються В. Оглєзнєв, Ю. Грязнова, Ю. Купченко.

Польська учена Е. Доманська зазначає, що перформативність стає новою сучасною парадигмою пізнання і методології науки. Техніка перформансу в мистецтві, його зображувальні можливості є тематикою досліджень С. Корнєва, П. Вайбеля, С. Жижека, К. Малабу. Перформанс як онтологічний простір виробництва присутності і особлива техніка провокації тілесності речей є предметом досліджень В. Рибакова, Х. Гумбрехта. При цьому питання про можливість застосування тактики перформансу в практиці відтворення справедливості залишається відкритим. В даному дослідженні перформанс розглядається в якості особливого способу буття права. Право-перформанс облаштовує присутність в ньому суб'єкта.

Формулювання цілей. Метою дослідження є аналіз правової реальності в форматі перформансу, який слугує оригінальною тактикою актуалізації права.

Виклад основного матеріалу. Якщо комунікативна теорія права вбачала дієвість права в мовних перформативних структурах, то останні методологічні досліди доводять застосування художньої практики перформансу в області буття і розуміння права. Текст як форма буття не вичерпує сутності права. Багатошарова, самоорганізована структура права потребує більш складних ніж репрезентація систем вираження. Такою системою визнаний перформанс. Він провокує все нові й нові можливості права, форми його буття.

Мета перформансу в сучасній філософії та мистецтві позбутися коментарів. Мета перформансу як методу права позбавити право надмірної семантичної стійкості й диктату значень. Мова і текст права повинні бути на службі у події, речі і тіла, а не навпаки. На перший погляд, заміщення юридичного твердження або вироку відкритою подією, а також заміна відстороненого арбітра-юриста переживаючим цю подію учасником роблять правозастосовчу практику дуже далекою від юридичної науки і правової істини. Однак відтворена подія життя найближча до того, що правові науки називають справедливістю. Тому ступінь присутності права у відтвореній ситуації має визначатися зовсім не шляхом інтерпретації і накладання правових міфів (норм і прецедентів). Така жива справедливість не може бути кимось встановлена. У перформансі справжня справедливість актуалізується із самої події в форматі відкритої присутності.

Новий онтологічний модус права виступає як чистий перформанс своїх учасників автора і глядача. Він породжує несподівану, але справжню справедливість, яку неможливо закріпити, не позбавивши її сенсу. Нове й нове перезавантаження ситуації за допомогою перформансу здатне множити правову справедливість у її перформативній тілесності. Водночас правові вироки, рішення, норми і тлумачення, що заклякли у своїх значеннях, містять право формально, однак все далі віддаляються від його реальної присутності фактично.

Висновки. Таким чином, тактика перформансу дозволяє продемонструвати усе багатство форм, модусів і смислів права, досягти справжньої присутності суб'єкта в праві через конкретний юридичний акт. Якщо комунікація вже визнана буттям, дискурс – низкою подій, а перформативне висловлювання – дією, в такому випадку вихід за межі тексту і мови – в різноплановий симбіоз символічних горизонтів, тобто перформанс, означає принципово новий спосіб буття права, адекватний сучасній реальності.

Біографії авторів

Юлія Василівна Мелякова, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри філософії

Світлана Борисівна Жданенко, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри філософії

Владислав Олегович Еґерт, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

студент факультету міжнародного права

Посилання

Kupchenko Ju.A. (2013). Performativnye formuly kak generatory bolee krupnyh kontentov (na materiale juridicheskogo diskursa). Kritika i semiotika – Criticism and Semiotics. 1 (18). 65-72 [in Russian].

Ostin Dzh.L. (1999). Kak sovershat' dejstvija pri pomoshhi slov. Izbrannoe Moskva: Ideja-Press. Dom intellektual'noj knigi [in Russian].

Sorokin P.A. (2007). Sociokul'turnaja dinamika. Moskva: Direkt-Media [in Russian].

Hart X.L.A. Koncepciya prava. URL: http://twirpx.com/file/1257455 [in Ukrainian].

Grjaznova Ju.B. Analiz performativnogo teksta (P. Fejerabend protiv metodologicheskogo prinuzhdenija). URL: http://sbiblio.com/biblio/archive/grjasnova_analis/2004 [in Russian].

Frunza S. Aurel Codoban – an Existential stylist: From Desire to Love as Communication Instrument. Meta-Research in Hermeneutics Phenomenology and Practical Philosophy. 2018. Vol. 10. Issue 2. P. 568 – 585 [in English].

Shapiro M. R.-M. Abracadabra! Postmodern Therapeutic Methods: Language as a Neo-magical Tool. Journal for the Study of Religions and Ideologies. 2018. Vol. 17. Issue 49. P. 3 – 17 [in English].

Ivic S. European Philosophical Identity Narratives. Cultura-International Journal of Philisophy of culture and axiology. 2018. Vol. 15. Issue 1. P. 125 – 145 [in English].

Komarnickaja L. (2015). Ontologicheskaja problematika v iskusstve performansa [Ontological problems in the art of performance]. Suchasne my`stecztvo Modern Art. issue 11. 133-145 [in Ukrainian].

Domanska Je. (2011). Performativnyj povorot v sovremennom gumanitarnom znanii. Sposoby postizhenija proshlogo. Metodologija i teorija istoricheskoj nauki – Ways of comprehending the past Methodology and theory of historical science. M.A. Kukarceva (Ed). Moskva: «Kanon+» ROOI «Reabilitacija». 226-235 [in Russian].

Gumbreht H.U. (2006). Proizvodstvo prisutstvija: Chego ne mozhet peredat' znachenie. URL: http://history-library.com/index.php [in Russian].

Ostin, Dzh.L. (1986). Slovo kak dejstvie [Word as action]. Novoe v zarubezhnoj lingvistike – New in foreign linguistics. issue 17: Teorija rechevyh aktov. Moskva: Progress. 22-129 [in Russian].

Grjaznova, Ju.B. (1998). Performativnye teksty v metodologii nauki. Extendded abstract of candidate's thesis. Moskva. URL: http://refdb.ru/look/3112771.html [in Russian].

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-06-19

Як цитувати

Мелякова, Ю. В., Жданенко, С. Б., & Еґерт, В. О. (2019). ПЕРФОРМАНС У МЕТОДОЛОГІЇ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА. "Вісник НЮУ імені Ярослава Мудрого". Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія, 3(42), 96–106. https://doi.org/10.21564/2075-7190.42.170729

Номер

Розділ

Філософія