ПРАВОВА КОМУНІКАЦІЯ ЯК ЧИННИК ВІТЧИЗНЯНОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ
DOI:
https://doi.org/10.21564/2075-7190.38.139943Ключові слова:
комунікація, правова комунікація, державотворення, правова культура, моделі правової комунікаціїАнотація
Постановка проблеми. Державотворчий процес демократичного спрямування забезпечується як горизонтальними, так і вертикальними взаємодіями у певному соціальному просторі. В свою чергу різноманітні соціальні комунікації є тим меха- нізмом, який дозволяє відтворювати цінності демократичного дискурсу під час розбудови держави. Різновидом соціальних комунікацій є правова комунікація, яка встановлюється між суб᾽єктами у законодавчо визначений спосіб та згідно існую- чим у суспільстві правовим традиціям.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Феномен правової комунікації та її роль у суспільних й державотворчих процесах досліджується науковцями з різних теоретико-методологічних позицій, що знайшло своє відображення у концептуаль- них роботах Д. Андрєєва, А. Бортняка, А. Полякова, І. Ситар, А. Токарської та ін.
Мета нашого дослідження полягає у виявленні сутнісних рис правової комуні- кації та визначенні особливостей її впливу на вітчизняний державотворчий процес. Виклад основного матеріалу. Стверджується, що право являтиме собою дієвий засіб комунікації лише у тому випадку, коли його зміст буде відповідати потребам суспільства та держави, сама правова норма ідентифікуватиметься суспільною свідомістю як справедлива, а дія цієї норми матиме невідворотний характер. Ефек- тивні канали правової комунікації є підґрунтям для зміцнення діяльності як держав- них органів, так і структур громадянського суспільства, що у підсумку сприятиме розвитку демократичних засад вітчизняного державотворення. Правова комуніка- ція як чинник розбудови держави має базуватися не тільки на розвиненому законо- давстві, а й спиратися на певні процедури, що відображені у діючих правових нормах та культурних традиціях.
Доведено, що правова комунікація сприяє утвердженню інструментальної та ціннісної ролі права у державотворчому процесі, що особливо важливо для «молодих демократій», України зокрема. Канали правової комунікації є в першу чергу «провід- никами» певних цінностей необхідних для утвердження у суспільно-державному бутті констант та процедур правової держави й правового суспільства.
Висновки. Правова комунікація забезпечує контроль громадянського суспільства за діями влади й артикуляцію його інтересів у публічному просторі, а також задо- вольняє потребу громадян у одержанні оперативної та правдивої інформації. Важ- ливою умовою розвитку правової комунікації є демократизація правової культури та правосвідомості громадян.
Посилання
Poljakov, A. V. (2004). Obshhaja teorija prava: problemy interpretacii v kontekste kommunikativnogo podhoda: kurs lekcij. SPB.: Izd. dom S.-Peterb. gos. un-ta. [in Russian].
Bortniak, A. F. (2014). Pravova komunikatsiia yak sposib funktsionuvannia pravovykh znakiv. Nashe Pravo – Our right, 3, 177–183 [in Ukrainian].
Tokarska, A. S. (2011). Komunikatyvna pryroda prava i pravovoi komunikatsii. Filosofski ta metodolohichni problemy prava – Philosophical and methodological problems of law, 1, 32–39 [in Ukrainian].
4. Andrieiev, D. V. (2013). Komunikatsiia yak skladova systemy suspilno-pravovykh vidnosyn vlady ta suspilstva. Naukovyi visnyk Natsionalnoi akademii vnutrishnikh sprav – Scientific Bulletin of the National Academy of Internal Affairs, 1, 51–55 [in Ukrainian].
5. Chernushenko, D. A. (2013). Tolerantnist yak svitohliadna osnova pravosvidomosti v umovakh informatsiinoho suspilstva. Filosofski ta metodolohichni problemy prava – Philosophical and methodological problems of law, 1-2, 94–103 [in Ukrainian].
6. Bukhtatyi, O. YE. (2016). Kontseptualni osnovy komunikatsiinoi funktsii suchasnoi demokratychnoi derzhavy. Informatsiine suspilstvo – Information society, issue 23, 77–84 [in Ukrainian].
7. Sytar, I. M. (2014). Komunikatsiia u pravi: do problemy mizhkulturnoi komunikatsii. Visnyk natsionalnoho universytetu “lvivska politekhnika”. Yurydychni nauky – Bulletin of the National University «Lviv Polytechnic». Law Sciences, 807, 119–123 [in Ukrainian].
8. Onishchenko, N. (2015). Formuvannia hromadianskoho suspilstva: komunikatyvno- pravovyi chynnyk. Visnyk konstytutsiinoho sudu ukrainy – Bulletin of the Constitutional Court of Ukraine, 5, 88–96 [in Ukrainian].
9. Solomchak, KH. B. (2014). Sotsialni ta pravovi tsinnosti yak determinanty pozytyvnoi pravovoi vidpovidalnosti. Nashe pravo – Our right, 1, 27–34 [in Ukrainian].
10. Polishchuk, P. V. (2013). Poniattia pravovykh tsinnostei ta metodolohichni pidkhody do rozuminnia yikh sutnosti. Filosofski ta metodolohichni problemy prava – Philosophical and methodological problems of law, 1-2, 75–81 [in Ukrainian].
11. Babkina, O. V. (2011). Polityko-pravova kultura demokratychnoho typu: problemy formuvannia. Naukovyi chasopys NPU imeni M. P. Drahomanova. Seriia 22 : Politychni nauky ta metodyka vykladannia sotsialno-politychnykh dystsyplin – Scientific journal of NPDU. Series 22: Political Sciences and Methods of Teaching Socio-Political Disciplines, issue 5, 5–10 [in Ukrainian].
12. Oharenko, T. O. (2013). Politychna ta pravova kultura yak chynnyk demokratyzatsii suspilstva. Pravo ta derzhavne upravlinnia – Law and public administration, 1, 13–17 [in Ukrainian].
13. Makeieva, O. M. (2017). Poniattia i sutnist pravovoi komunikatsii v suchasnomu informatsiinomu prostori. Yurydychnyi visnyk – Law Bulletin, 3 (44), 35–41 [in Ukrainian].
14. Koval, YU. O. (2013). Komunikatyvnyi pidkhid yurhena habermasa yak kryterii efektyvnosti derzhavnoi vlady. Visnyk SevNTU. Ser. : Politolohiia – Bulletin of SevSU. Ser. : Politology, issue 145, 58–62 [in Ukrainian].
