DOI: https://doi.org/10.21564/2075-7190.38.139943

ПРАВОВА КОМУНІКАЦІЯ ЯК ЧИННИК ВІТЧИЗНЯНОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

Євген Миколайович Мануйлов, Юрій Юрійович Калиновський

Анотація


Постановка проблеми. Державотворчий процес демократичного спрямування забезпечується як горизонтальними, так і вертикальними взаємодіями у певному соціальному просторі. В свою чергу різноманітні соціальні комунікації є тим меха- нізмом, який дозволяє відтворювати цінності демократичного дискурсу під час розбудови держави. Різновидом соціальних комунікацій є правова комунікація, яка встановлюється між суб᾽єктами у законодавчо визначений спосіб та згідно існую- чим у суспільстві правовим традиціям.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Феномен правової комунікації та її роль у суспільних й державотворчих процесах досліджується науковцями з різних теоретико-методологічних позицій, що знайшло своє відображення у концептуаль- них роботах Д. Андрєєва, А. Бортняка, А. Полякова, І. Ситар, А. Токарської та ін.

Мета нашого дослідження полягає у виявленні сутнісних рис правової комуні- кації та визначенні особливостей її впливу на вітчизняний державотворчий процес. Виклад основного матеріалу. Стверджується, що право являтиме собою дієвий засіб комунікації лише у тому випадку, коли його зміст буде відповідати потребам суспільства та держави, сама правова норма ідентифікуватиметься суспільною свідомістю як справедлива, а дія цієї норми матиме невідворотний характер. Ефек- тивні канали правової комунікації є підґрунтям для зміцнення діяльності як держав- них органів, так і структур громадянського суспільства, що у підсумку сприятиме розвитку демократичних засад вітчизняного державотворення. Правова комуніка- ція як чинник розбудови держави має базуватися не тільки на розвиненому законо- давстві, а й спиратися на певні процедури, що відображені у діючих правових нормах та культурних традиціях.

Доведено, що правова комунікація сприяє утвердженню інструментальної та ціннісної ролі права у державотворчому процесі, що особливо важливо для «молодих демократій», України зокрема. Канали правової комунікації є в першу чергу «провід- никами» певних цінностей необхідних для утвердження у суспільно-державному бутті констант та процедур правової держави й правового суспільства.

Висновки. Правова комунікація забезпечує контроль громадянського суспільства за діями влади й артикуляцію його інтересів у публічному просторі, а також задо- вольняє потребу громадян у одержанні оперативної та правдивої інформації. Важ- ливою умовою розвитку правової комунікації є демократизація правової культури та правосвідомості громадян.



Ключові слова


комунікація; правова комунікація; державотворення; правова культура; моделі правової комунікації

Повний текст:

PDF (English)

Посилання


Poljakov, A. V. (2004). Obshhaja teorija prava: problemy interpretacii v kontekste kommunikativnogo podhoda: kurs lekcij. SPB.: Izd. dom S.-Peterb. gos. un-ta. [in Russian].

Bortniak, A. F. (2014). Pravova komunikatsiia yak sposib funktsionuvannia pravovykh znakiv. Nashe Pravo – Our right, 3, 177–183 [in Ukrainian].

Tokarska, A. S. (2011). Komunikatyvna pryroda prava i pravovoi komunikatsii. Filosofski ta metodolohichni problemy prava – Philosophical and methodological problems of law, 1, 32–39 [in Ukrainian].

4. Andrieiev, D. V. (2013). Komunikatsiia yak skladova systemy suspilno-pravovykh vidnosyn vlady ta suspilstva. Naukovyi visnyk Natsionalnoi akademii vnutrishnikh sprav – Scientific Bulletin of the National Academy of Internal Affairs, 1, 51–55 [in Ukrainian].

5. Chernushenko, D. A. (2013). Tolerantnist yak svitohliadna osnova pravosvidomosti v umovakh informatsiinoho suspilstva. Filosofski ta metodolohichni problemy prava – Philosophical and methodological problems of law, 1-2, 94–103 [in Ukrainian].

6. Bukhtatyi, O. YE. (2016). Kontseptualni osnovy komunikatsiinoi funktsii suchasnoi demokratychnoi derzhavy. Informatsiine suspilstvo – Information society, issue 23, 77–84 [in Ukrainian].

7. Sytar, I. M. (2014). Komunikatsiia u pravi: do problemy mizhkulturnoi komunikatsii. Visnyk natsionalnoho universytetu “lvivska politekhnika”. Yurydychni nauky Bulletin of the National University «Lviv Polytechnic». Law Sciences, 807, 119–123 [in Ukrainian].

8. Onishchenko, N. (2015). Formuvannia hromadianskoho suspilstva: komunikatyvno- pravovyi chynnyk. Visnyk konstytutsiinoho sudu ukrainy – Bulletin of the Constitutional Court of Ukraine, 5, 88–96 [in Ukrainian].

9. Solomchak, KH. B. (2014). Sotsialni ta pravovi tsinnosti yak determinanty pozytyvnoi pravovoi vidpovidalnosti. Nashe pravo – Our right, 1, 27–34 [in Ukrainian].

10. Polishchuk, P. V. (2013). Poniattia pravovykh tsinnostei ta metodolohichni pidkhody do rozuminnia yikh sutnosti. Filosofski ta metodolohichni problemy prava – Philosophical and methodological problems of law, 1-2, 75–81 [in Ukrainian].

11. Babkina, O. V. (2011). Polityko-pravova kultura demokratychnoho typu: problemy formuvannia. Naukovyi chasopys NPU imeni M. P. Drahomanova. Seriia 22 : Politychni nauky ta metodyka vykladannia sotsialno-politychnykh dystsyplin – Scientific journal of NPDU. Series 22: Political Sciences and Methods of Teaching Socio-Political Disciplines, issue 5, 5–10 [in Ukrainian].

12. Oharenko, T. O. (2013). Politychna ta pravova kultura yak chynnyk demokratyzatsii suspilstva. Pravo ta derzhavne upravlinnia – Law and public administration, 1, 13–17 [in Ukrainian].

13. Makeieva, O. M. (2017). Poniattia i sutnist pravovoi komunikatsii v suchasnomu informatsiinomu prostori. Yurydychnyi visnyk – Law Bulletin, 3 (44), 35–41 [in Ukrainian].

14. Koval, YU. O. (2013). Komunikatyvnyi pidkhid yurhena habermasa yak kryterii efektyvnosti derzhavnoi vlady. Visnyk SevNTU. Ser. : Politolohiia – Bulletin of SevSU. Ser. : Politology, issue 145, 58–62 [in Ukrainian].


Пристатейна бібліографія ГОСТ


  1. Поляков А. В. Общая теория права: проблемы интерпретации в контексте ком- муникативного подхода: курс лекций. СПб.: Изд. дом С.-Петерб. гос. ун-та, 2004. 864 с.
  2. Бортняк А. Ф. Правова комунікація як спосіб функціонування правових знаків.
  3. Наше право. 2014. № 3. С. 177-183.
  4. Токарська А. С. Комунікативна природа права і правової комунікації. Філософські та методологічні проблеми права. 2011. № 1. С. 32-39.
  5. Андрєєв Д. В. Комунікація як складова системи суспільно-правових відносин влади та суспільства. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2013. № 1. С. 51-55.
  6. Чернушенко Д. А. Толерантність як світоглядна основа правосвідомості в умовах інформаційного суспільства. Філософські та методологічні проблеми права. 2013. № 1-2. С. 94-103.
  7. Бухтатий О. Є. Концептуальні основи комунікаційної функції сучасної демокра- тичної держави. Інформаційне суспільство. 2016. Вип. 23. С. 77-84.
  8. Ситар І. М. Комунікація у праві: до проблеми міжкультурної комунікації. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки. 2014.
  9. № 807. С. 119-123.
  10. Оніщенко Н. Формування громадянського суспільства: комунікативно-правовий чинник. Вісник Конституційного Суду України. 2015. № 5. С. 88-96.
  11. Соломчак Х. Б. Соціальні та правові цінності як детермінанти позитивної право- вої відповідальності. Наше право. 2014. № 1. С. 27-34.
  12. Поліщук П. В. Поняття правових цінностей та методологічні підходи до розуміння їх сутності. Філософські та методологічні проблеми права. 2013. № 1-2. С. 75-81.
  13. Бабкіна О. В. Політико-правова культура демократичного типу: проблеми форму- вання. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 22 : Політичні на- уки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. 2011. Вип. 5. С. 5-10.
  14. Огаренко Т. О. Політична та правова культура як чинник демократизації суспіль- ства. Право та державне управління. 2013. № 1. С. 13-17.
  15. Макеєва О. М. Поняття і сутність правової комунікації в сучасному інформацій- ному просторі. Юридичний вісник. 2017. 3 (44). С. 35-41.
  16. Коваль Ю. О. Комунікативний підхід Юргена Габермаса як критерій ефектив- ності державної влади. Вісник СевНТУ. Сер. : Політологія. 2013. Вип. 145.  С. 58-62.