РИЗИК-КОМУНІКАЦІЯ У ПРОБЛЕМНОМУ ПОЛІ СОЦІАЛЬНИХ НАУК
DOI:
https://doi.org/10.21564/2075-7190.35.119627Ключові слова:
ризик-комунікація, підходи до ризик-комунікації, інформування про ризики, комунікативні ризики, ризикогенні чинники, кризова комунікація.Анотація
На основі розкриття змісту нормативного, інструментального (технократичного) та реалістичного (соціолого-культурологічного) підходів визначено, що ризиккомунікація відображує певний набір зв’язків, відносин і дій, що виникають у суспільстві під час сприйняття ризику, оцінки його людьми та необхідності діяти з метою мінімізації ризику або зменшення до прийнятного рівня негативних наслідків його впливу. Проведена демаркація ризик-комунікації з інформуванням про ризики, комунікативними ризиками, кризовою комунікацією. Показано, що ризик-комунікація спрямована на те, щоб переконати громадськість утриматись від ризикованої поведінки або обрати менш ризикований варіант дій.
Посилання
Beamish, T. D. (2015). Community at risk: biodefense and the collective search for security. Stanford, California: Stanford Business Books, an imprint of Stanford University Press.
Boiarsky, C. R. (2016). Risk communication and miscommunication: case studies in science, technology, engineering, government and community organizations. Boulder: University Press of Colorado.
Coombs, W. T. (2015). The value of communication during a crisis: Insights from strategic communication research. Business Horizons. 58 (2): 141–148.
Coombs, W. T. (2015). What Equivocality Teaches Us about Crisis Communication. Journal of Contingencies and Crisis Management. 23 (3): 125–128.
Coombs, T., Holladay, S. (2015). CSR as crisis risk: expanding how we conceptualize the relationship. Corporate Communications: An International Journal. 20 (2): 144–162.
Crichton, J., Candlin, C. N., Firkins, A. S. eds. (2016). Communicating risk. Houndmills Basingstoke, Hampshire; New York, NY: Palgrave Macmillan.
Coombs, W. T. ed. (2014). Crisis communication. Volume I. Origins of crisis communication. Los Angeles: SAGE.
Coombs, W. T. ed. (2014). Crisis communication. Volume II. Theory development in crisis communications. Los Angeles: SAGE.
Coombs, W. T. ed. (2014). Crisis communication. Volume III. Crisis communication connects with other strategic communication fields. Los Angeles: SAGE.
Coombs, W. T. ed. (2014). Crisis communication. Volume IV. Crisis communication evolves: digital channels, globalization, and critiques. Los Angeles: SAGE.
Sheehan, M., Quinn-Allan, D. eds. (2015). Crisis communication in a digital world. Port Melbourne, Australia: Cambridge University Press.
Haimes, Y. Y., Quarles L. R. (2015). Risk modeling, assessment, and management. Hoboken: Wiley.
Herrmann, J. W. (2015). Engineering decision making and risk management. Hoboken, New Jersey: Wiley.
Khan, S., Mishra, J. L., Lin, K. E. et al. (2017). Rethinking communication in risk interpretation and action. Natural Hazards. 88 (3): 1709–1726.
Reamer, F. G. (2015). Risk management in social work: preventing professional malpractice, liability, and disciplinary action. New York: Columbia University Press.
Littlefield, R. S., Sellnow, T. L. (2015). Risk and crisis communication: navigating the tensions between organizations and the public. Lanham: Lexington Books.
Ravarotto, L. (2016). Comunicare il rischio alimentare: dalla ricerca alle buone pratiche. Roma: Carocci editore.
Tang, C., Rundblad, G. (2017). When Safe Means ‘Dangerous’: A Corpus Investigation of Risk Communication in the Media. Applied Linguistics. 38 (5): 666–687.
Schwarz, A., Seeger, M. W., Auer, C. (2016). The handbook of international crisis communication research. Soutrhern Gate, Chichester, West Sussex, UK; Malden, MA: Wiley Blackwell.
Kryvoshein, V. V. (2016). Venchurne proektuvannia yak haluz sotsialno-politychnoho ryzyk-menedzhmentu. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Iurydychna akademiia Ukrainy imeni Yaroslava Mudroho». Seriia: Filosofiia, filosofiia prava, politolohiia, sotsiolohiia, 3, 59–69 [in Ukrainian].
Kryvoshein, V. V. (2017). Mentalni ryzyky v strukturi prostoru vlady. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Iurydychna akademiia Ukrainy imeni Yaroslava Mudroho».Seriia: Filosofiia, filosofiia prava, politolohiia, sotsiolohiia, 2, 278–282 [in Ukrainian].
Kryvoshein, V. V. (2013). Ryzyky modernizatsii v konteksti transformatsii ukrainskoho suspilstva. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Iurydychna akademiia Ukrainy imeni Yaroslava Mudroho». Seriia: Filosofiia, filosofiia prava, politolohiia, sotsiolohiia, 3, 186–189 [in Ukrainian].
Fiorino, D. J. (1989). Technical and Democratic Values in Risk Analysis. Risk Analysis. 9 (3): 293–299.
Ivanov, A. V. (2015). Doverie i risk-kommunikatsiya v publichnom prostranstve: normativnoe izmerenie. Nauka i sovremennost – 2015: sb. materialov ХXXVII Mezhdunar. nauchno-prakticheskoy konf.: v 2 ch. / pod obsch. red. S. S. Chernova. Ch. 2. Novosibirsk: Izd-vo TsRNS, 65–70 [ in Russian ].
Fischhoff, B. (1995). Risk Perception and Communication Unplugged: Twenty Years of Process. Risk Analysis. 15 (2): 137–145.
Vishnyakov, Ya.D., Radaev, H. H. (2008). Obschaya teoriya riska: ucheb. posobie. 2- e izd., ispr. Moskva: Izd. tsentr «Akademiya» [in Russian ].
Sotsialnoe: istoki, strukturnyie profili, sovremennyie vyizovyi / pod obsch. red.
P. K. Grechko, E. M. Kurmelevoy (2009). Moskva: ROSSPEN [in Russian].
Ustyantsev, V. B. (2016). Kontsept riska v problemnom pole sotsialnyih nauk. Izv. Sarat. un-ta. Nov. ser. Ser. Filosofiya. Psihologiya. Pedagogika, 16 (2), 165–170 [in Russian].
Bek, U. Obschestvo riska. Na puti k drugomu modernu / Per. s nem. V. Sedelnika i N. Fedorovoy. Moskva: Progress-Traditsiya [in Russian].
Sotsialnaya filosofiya: uchebnik / Pod obschey redaktsiey Andruschenko V. P., Gorlacha N. I. (2002). Kiev – Harkov: Izdatelskiy tsentr «Edinorog» [in Russian].
Stavchenko, S. (2017). Kryzova komunikatsiia i ryzyk-komunikatsiia u politychnomu protsesi: spilne ta osoblyve. European Political and Law Discourse. 4 (4): 129–135 [ in Ukrainian ].
Reynolds, B., Seeger, M. W. (2005). Crisis and emergency risk communication as an integrative model. Journal of Health Communication. 10 (1): 43–55.
Covello, V., Sandman, P. M. (2001). Risk communication: Evolution and revolution in Solutions to an environment in Peril / Anthony Wolbarst (ed.). Baltimore: John Hopkins University Press, 164–178.
Coombs, W. T. (2015). Ongoing crisis communication: planning, managing, and responding. Fourth edition. Thousand Oaks, California: SAGE.
Seeger, M. W., Sellnow, T. L., Ulmer, R. R. (1998). Communication, organization and crisis in Communication Yearbook / M. E. Roloff (еd.). Thousand Oaks, California: Sage, 21: 231–275.
Fedoriv, T. (2012). Reputatsiini ryzyky ta komunikatsiinyi menedzhment v orhanakh derzhavnoi vlady. Visnyk Natsionalnoi akademii derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy, 4, 137–147 [ in Ukrainian ].
