THE РОЛЬ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ В ПРОФЕСІЙНІЙ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

Постановка проблеми. Стратегічний євроінтеграційний курс державної політики України, який визначено Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, передбачає формування та примноження в Україні соціального капіталу. Це є теоретично і практично виправданим, бо світовий досвід свідчить, що країни, які приділяють належну увагу цьому процесу, мають значно вищий рівень реалізації людського потенціалу та задоволення суспільних потреб.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Науково-теоретичну базу аналізу соціального капіталу було закладено в роботах П. Бурдьє, Г. Беккера, Дж. Коулмена, Р. Патнема, Дж. Тьорнера, В. Стоуна, Ф. Фукуями, які давно вже стали класичними і зробили відповідну проблематику мультидисциплінарною. Вітчизняна наука також не залишилася осторонь цього напрямку досліджень. Соціальний капітал у різних його аспектах аналізували А.Л. Багнюк, А.А. Бова, С.І. Бандур, М.Ю. Бондаренко, А.М. Гриненко та В.В. Кирилюк, О. Демків, М.С. Дороніна та А.І. Нечепуренко, А. Дроздова, М.Д. Лесечко та О.Г. Сидорчук, О.Г. Михайловська, Н.М. Полив’яна та О.А. Грішнова, І.І. Семків, Ю.В. Середа, О.А. Турецький, Т.В. Шаповалова та ін.

Формулювання цілей. Метою статті є аналіз впливу соціального капіталу на професійну соціалізацію особистості.

Виклад основного матеріалу. Професійна соціалізація становить основу соціальної поведінки людини в професійній сфері, що передбачає засвоєння соціальних принципів функціонування професійного співтовариства, перетворення їх на структурні елементи особистості фахівця. Ці принципи реалізуються в поведінкових актах як під час виконання своїх безпосередніх професійних обов’язків, так і в неформальних взаємодіях. Індивідуальний соціальний капітал пов’язаний зі специфікою норм групи, а не з особливостями особистості, яка включена до відповідних соціальних зв’язків. Отриманий завдяки членству у групі, він може мати різні наслідки для самої групи. З одного боку, привносячи в професійний колектив власні соціальні зв’язки з представниками інших соціально-професійних груп, індивід розширює межі групового соціального капіталу, тим самим, підвищуючи ефективність діяльності колективу в цілому. З іншого, він може використовувати соціальну мережу своєї групи в такій спосіб, що це завдає їй шкоди. Соціальний капітал складається з трьох основних форм зв’язків: «зв’язків – кайданів», «зв’язків – мостів» і «зв’язків – ланок». «Зв’язки – кайдани» характеризують родинні та позапрофесійні дружні стосунки, «зв’язки – мости» стосуються відносин з колегами, «зв’язки – ланки» описують взаємодію між членами великих соціальних груп. В процесі професійної соціалізації певну роль буде відігравати соціальний капітал, який формується завдяки членству у різних соціальних групах, проте вирішальну матимуть «зв’язки – мости» і «зв’язки – ланки». Груповий соціальний капітал (мезорівень) «працює» тоді, коли соціальні відносини сприяють досягненню цілей не стільки окремого індивіда, скільки групи в цілому, реалізації ним своїх інтересів. Це може бути досягнуто, якщо окремі члени групи будуть ідентифікувати себе з цією групою, розділяти її цілі та цінності, а норми взаємодії між ними сприятимуть виконанню відповідних ролей. Аналіз соціального капіталу на макрорівні потребує акцентуації уваги на значному поширенні в нашому суспільстві груп з субкультурою асоціальної спрямованості, а також наявності формальних інституцій, дії яких були б спрямовані на підтримку кожного члена суспільства. Це означає, що для суспільного соціального капіталу вкрай необхідним є існування норм та цінностей не партикулярного, а універсального характеру. Соціальний капітал характеризується двома векторними складовими: доступністю та об’ємом. Доступність визначається спроможністю кожного члена групи, незалежно від його статусу, отримати ресурси окремих членів групи або ресурси групи в цілому, а об’єм – різноманітністю складових та обсягом тих капіталів, якими володіють члени групи. Самі по собі ці складові не надають уявлення про роль соціального капіталу в процесі професійної соціалізації, бо доступність соціального капіталу за умов його незначного об’єму не допоможе молодому фахівцеві швидко та успішно соціалізуватися в професії, а великий за обсягом, але не доступний працівникові соціальний капітал, не дозволить йому скористатися ресурсами соціальної мережі. Системний підхід дозволяє відстежити механізм впливу соціального капіталу на процес професійної соціалізації в динаміці.

Висновки. Соціальний капітал нерозривно пов’язаний з мережами соціальних відносин. Він не може існувати поза цими мережами, тобто наявність соціального капіталу у окремої людини можлива тільки завдяки її приналежності до певних соціальних груп. Неконтрольована трансформація соціального капіталу в асоціальний суттєво впливає на професійну соціалізацію особистості. Розглядати соціальний капітал доцільно на мікро-, мезо- та макрорівнях. На мікрорівні йдеться про соціальний капітал індивіда, мезорівень – рівень соціальних груп, під макрорівнем розуміється суспільство в цілому. Головним критерієм виділення цих трьох рівнів є суб’єкт, який використовує відповідні соціальні зв’язки. В процесі професійної соціалізації соціальний капітал впливає на вибір індивідом ідентифікаційних об’єктів та ціннісно-нормативної системи, що регулюватиме його поведінку. Соціальний капітал професійного середовища, в яке потрапляє індивід, може не тільки сприяти, але й перешкоджати накопиченню соціально схвалюваних культурних навичок, знань та інформації. Це обумовлюється соціальною та моральною спрямованістю системи цінностей, на яких він базується.