БІОЛОГІЧНИЙ ТЕРОРИЗМ: ПРОНИКНЕННЯ В СУТНІСТЬ
DOI:
https://doi.org/10.21564/2075-7190.45.200934Ключові слова:
біологічний тероризм, біологічна зброя, національна безпека, епідемія, пандеміяАнотація
Постановка проблеми. Сучасний тероризм цинічний і багатоликий. Якщо на етапі зародження цього явища метою більшості терористичних актів, як правило, було знищення окремих індивідів, то сьогодні це масове знищення людей, підрив матеріального добробуту, руйнування культурних цінностей. В силу зростання матеріальної оснащеності і технічних можливостей терористи прагнуть використовувати у своїй злочинній діяльності сучасні інформаційні і кібертехнології, заволодіти зброєю масового ураження. Біологічна зброя в силу низки притаманних їй бойових і функціональних характеристик робить її дуже зручною для здійснення масштабного терористичного акту. Революція в галузі біотехнологій дозволяє створити біологічну зброю, що за вражаючими параметрами не поступається ядерної зброї і має при цьому гнучкість у застосуванні.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми застосування терористами зброї масового ураження, і перш за все, біологічної зброї, постійно перебували в центрі уваги як західних (М. Армстронг, М. Варго, М. Вілкінсон, В. Гаррет, Л. Грей, К. Джонсон, Д. Донес, С. Енемарк, Л. Ідзіковський, В. Карус, М. Керріган, Коллінз, М. Кортепетер, Ф. Лентзос, П. Нолан, К. Ньюбі, М. Олшакер, М. Остер- холм, В. Пінто, Е. Райс, Т. Рендерс, А. Ту та ін.) так і українських дослідників (М. Ан- дрейчин, О. Бардін, М. Величко, М. Горлач, О. Глинська, В. Копча, А. Лапутіна, Радченко, А. Сердюк, Ю. Скалецький, К. Чередниченко та ін.). Але разом з тим, події навколо пандемії COVID-19 говорять про те, що проблема боротьби з біологічним тероризмом - проблема нашого майбутнього.
Формулювання цілей. Мета статті - розкрити сутність біологічного тероризму, його основні риси і наслідки.
Виклад основного матеріалу. Історія людства багата на приклади використання людьми миш ’яку, цикути, сулеми та інших отруйних речовин проти собі подібних. Події осені 2001 р. в США, пов’язані з поширенням спор сибірської виразки за допомогою поштових відправлень, свідчать про те, що біотероризм з гіпотетичної загрози поступово в ХХІ ст. перетворюється в небезпеку реальну. Тому сьогодні необхідно мати досить чітке уявлення про таке явище, як біологічний тероризм, під яким слід розуміти умисне застосування окремими особами, терористичними групами чи організаціями, окремими структурами державних органів біологічних засобів ураження людей, тварин і рослин з метою знищення або виведення з ладу людей, нанесення значних економічних, соціальних, політичних, демографічних та екологічних втрат країні і світовій спільноті, нав’язування певної поведінки міжнародним організаціям, державам, органам місцевого самоврядування у вирішенні зовнішніх і внутрішніх проблем.
Біологічний тероризм має цілу низку негативних наслідків: соціальні - масові захворювання людей з важким перебігом хвороби та високим ступенем летальних випадків, паніка, страх, нервово-психічні розлади, інвалідність, параліч волі, виснаження медичних ресурсів, висока смертність серед медичного персоналу, порушення роботи лікувальних установ, падіння життєвого рівня громадян; економічні - колапс економіки країни, захворювання і падіж продуктивних сільськогосподарських тварин, знищення врожаю культурних рослин, які є основним джерелом харчування населення, масовий голод, зростання числа біженців, розруха, дискредитація країни на світовому ринку як торгового партнера, надмірні матеріальні і фінансові витрати на проведення протиепідемічних, карантинних та інших заходів з ліквідації епідемії (пандемії), самопараліч транспортної системи; політичні - усунення або шантаж небажаних політичних лідерів, створення обстановки недовіри до керівництва країни, активізація діяльності політичної опозиції; демографічні - істотне скорочення чисельності населення; військові - приховане виведення з лав збройних сил військовослужбовців евентуального або реального супротивника без вступу в контакт з його збройними силами.
Перелік потенційних агентів біологічної зброї, які можуть бути використані терористами, відповідно різних джерел, коливається від 10 до 50 найменувань. В якості критерію їх пріоритетності використовують вірулентність, стійкість у зовнішньому середовищі, можливість промислового виробництва із застосуванням відносно простих і дешевих технологій, відсутність засобів специфічноїпрофілак- тики і лікування. Проаналізовано три класи біологічних агентів, основні способи бойового застосування біологічної зброї: розпорошення біологічних рецептур для зараження приземного шару повітря частинками аерозолю - аерозольний спосіб; розсіювання в районі цілі штучно заражених біологічними засобами кровосисних переносників - трансмісивний спосіб; зараження біологічними засобами повітря і води в замкнутих просторах.
Основними ознаками епідемії, обумовленої навмисним поширенням інфекційного агента, є: раптове виникнення масових випадків рідкісної або спорадичної інфекції; виявлення групових захворювань за межами ендемічного осередку; виникнення епідемії в нехарактерний для даної інфекції сезон; надзвичайно швидке поширення інфекції серед осіб, які зазнали на собі вплив біологічного агента; нетипова вікова характеристика хворих; масові зараження відомою інфекцією незвичайним для неї шляхом; короткий і приблизно однаковий інкубаційний період у більшості хворих; виділення у хворих і з об’єктів зовнішнього середовища штамів збудника зі зміненими антигенними і біохімічними характеристиками, з незвично високою вірулентністю і резистентних до антибіотиків; наявність у хворих людей клінічних ознак, які не властиві даної нозологічної формі; велика питома вагу важких випадків і летальних наслідків; неефективність лікування відомими препаратами.
Висновки. Потенційна загроза біологічного тероризму в сучасних умовах має глобальний характер. Очевидно, що на чолі ефективних спільних заходів протидії цій загрозі повинна бути нормативно-правова база міжнародного рівня, що відповідає вимогам сучасності. Відзначаючи провідну роль Конвенції про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсин- ної зброї та про їх знищення (1972) в розвитку її основних принципів і положень, нові міжнародні правові акти повинні забезпечувати прозорі і паритетні механізми взаємного інформування та контролю в галузі технологій подвійного призначення, генно-інженерних розробок з використанням патогенних біологічних агентів, біологічної безпеки харчових продуктів і сільськогосподарського виробництва, природно, з урахуванням конкретних питань економічної і національної безпеки держав. Без об ’єднання зусиль усіх країн в боротьбі з біотероризмом досягти успіху неможливо.
Посилання
Trebin, M. (1999). Terrorizm - bolezn’ sovremennogo obshhestva (Terrorism - a disease of modern society). Zhurnalist - Magazineist, 11, 18-24 [in Russian].
Armstrong, M. (2017). Germ wars : the politics of microbes and America’s landscape of fear. Oakland, California: University of California Press.
Carus, W. S. (2017). A short history of biological warfare: from pre-history to the 21st century. Washington, D. C.: National Defense University Press.
Collins, A. (2018). Biological weapons: using nature to kill. New York: Lucent Press.
Dones, D. D. (2019). Terrorist recruitment of U. S. gangs: global criminal alliances and biological weapons. Lanham: Lexington Books.
Enemark, C. (2017). Biosecurity dilemmas : dreaded diseases, ethical responses, and the health of nations. Washington, DC: Georgetown University Press.
Garrett, B. C. (2017). Historical dictionary of nuclear, biological, and chemical warfare. 2nd ed. Lanham, Maryland : Rowman & Littlefield.
Gray, L. (2018). Dirty bombs and shell shock: biology goes to war. Minneapolis: Lerner Publications.
Idzikowski, L. (Ed.) (2020). Chemical and biological warfare. New York: Greenhaven Publishing.
Johnson, K. Y. & Nolan, P. M. (2016). Biological weapons : recognizing, understanding, and responding to the threat. Hoboken, N. J. : Wiley.
Kerrigan, M. (2018). Protecting against biological and chemical attack. Broomall, PA : MASON CREST.
Kortepeter, M. G.(2020). Inside the hot zone: a soldier on the front lines of biological warfare. Lincoln, NE: Potomac Books.
Lentzos, F. (Ed.) (2016). Biological threats in the 21st century : the politics, people, science and historical roots. London : Imperial College Press.
Newby, K. (2019). Bitten: the secret history of lyme disease and biological weapons. New York, NY: Harper Wave.
Osterholm, M. T. & Olshaker, M. (2017). Deadliest enemy : our war against killer germs. New York: Little, Brown and Company.
Pinto, V. N. (2013). Bioterrorism: Health sector alertness. Journal of Natural Science, Biology and Medicine, 4(1), 24-28.
Renders, T. (Ed.) (2019). Weapons of mass destruction: chemical, biological, and nuclear. New York : Nova Science Publishers, Inc.
Rice, E. (2017). Biosecurity: preventing biological warfare. New York, NY: Enslow Publishing.
Tu, A. T. (2018). Chemical and biological weapons and terrorism. Boca Raton : CRC Press, Taylor & Francis Group.
Vargo, M. E. (2017). The weaponizing of biology : bioterrorism, biocrime and biohacking. Jefferson, North Carolina : McFarland & Company, Inc., Publishers.
Wilkinson, M. (2018). Before intelligence failed: British secret intelligence on chemical and biological weapons in the Soviet Union, South Africa and Libya. London: C. Hurst & Co. (Publishers) Ltd.
Cherednychenko, K. Yu. & Hlynska, O. V. (2018). Biolohichnyi teroryzm yak naibilsh nebezpechnyi vyd terorystychnoho aktu (st. 258 KK Ukrainy) (Biological terrorism as the most dangerous type of terrorist act (Article 258 of the Criminal Code of Ukraine)). Molodyi vchenyi - Young scientist, 10(2), 693-695 [in Ukrainian].
Gorlach, N. I. & Trebin, M. P. (Eds.) (2006). Sovremennyj terrorizm (Modern terrorism): uchebnoe posobie dlja vysshej shkoly. Har’kov: Timchenko [in Russian].
Laputina A. Yu. (2014). Svitovyi dosvid orhanizatsii ta pravovoho zabezpechennia protydii biolohichnomu teroryzmu (World experience in the organization and legal support of counteraction to biological terrorism). Nauka i praktyka. Mizhvidomchyi medychnyi zhurnal. Medychni aspekty natsionalnoi bezpeky - Science and practice. Interagency medical journal. Medical aspects of national security, 1(2), 17-21 [in Ukrainian].
Serdiuk, A. M. & Skaletskyi, Yu.M. (2016). Biolohichna bezpeka Ukrainy: realii ta problem (Biological security of Ukraine: realities and problems). Ukraina. Zdorovia natsii - Ukraine. Nation’s health, 4(1), 7-12 [in Ukrainian].
Trebin, M. P. (2002). Biologicheskij terrorizm (Biological terrorism). Biznes Inform - Business Inform, 3-4, 8-19 [in Russian].
Velychko, M. V. & Radchenko, V. H. (Eds.) (2016). Biolohichna bezpeka Ukrainy (Biosecurity Ukraine): monohrafiia. Kyiv: Nats. akad. SBU [in Ukrainian].
Belousova, T. (2001). Pjataja problema (The fifth problem). Sovershenno sekretno - Top secret, 11, 16 [in Russian].
Frist, W. H. (2002). When every moment counts: what you need to know about bioterrorism from the Senate’s only doctor. Lanham: Rowman & Littlefield.
Henderson, D. A., Inglesby, T. V. & O’Toole, T. (2002). Bioterrorism: Guidelines for Medical and Public Health Management. Chicago, Ill.: American Medical Association.
Rotz, L. D., Khan, A. S., Lillibridge, S. R., Ostroff, S. M., Hughes, J. M. (2002). Public health assessment of potential biological terrorism agents. Emerging Infectious Diseases, 8(2), 225-230.
Richards, C. F., Burstein, J. L., Waeckerle, J. F. & Hutson, H. R. (1999). Emergency physicians and biological terrorism. Annals of emergency medicine, 34(2), 183-190.
Mobley, J. A. (1995). Biological warfare in the twentieth century: lessons from the past, challenges for the future. Military Medicine, 160(11), 547-53.
Fitt, M. (2020). Chinese scientists reveal true cause of coronavirus outbreak in Wuhan. Retrieved from https://londonlovesbusiness.com/chinese-scientists-reveal-true-cause- of-coronavirus-outbreak-in-wuhan/
Russo, M. (2020). Ot kogo koronavirus? (Who is coronavirus from?) Retrieved from https://polit.ru/article/2020/02/28/ps_pangolin/ [in Russian].
Meselson, M, Guillemin, J, Hugh-Jones, M, Langmuir, A, Popova, I, Shelokov, A, Yampolskaya, O. (1994). The Sverdlovsk Anthrax Outbreak of 1979. Science, 266(5188), 1202-1208.
Supotnickij, M. V. & Petrov, S. V. (2001). Biologicheskaja diversija na Urale (Biological diversion in the Urals). Retrieved from http://supotnitskiy.ru/stat/stat17.htm [in Russian].
Kolobaev, A. (2016). Otec bakteriologicheskogo oruzhija (Father of bacteriological weapons). Sovershenno sekretno - Top secret, 10(386). Retrieved from https:// www.sovsekretno.ru/articles/otets-bakteriologicheskogo-oruzhiya/ [in Russian].
