ПОКАЗНИКИ ДОВІРИ ДО СУДУ В СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

Анотація

Постановка проблеми. Актуальність аналізу сучасного досвіду соціологічних оцінок рівня довіри до соціальних інститутів, зокрема, до суду, пов'язана з тим, що для більшості європейських країн стає все більш характерним такий парадокс масової свідомості: впевненість у суді та його рішеннях зменшується навіть в умовах підвищення ефективності, доступності, справедливості правосуддя, що зафіксовано у результатах соціологічних досліджень проблем судової реформи. Вимоги та очікування зростають (особливо серед більш освічених або соціально адаптованих категорій населення), й за таких умов існує ймовірність невідповідності темпів реформ та наявності позитивної динаміки довіри до суду.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблема довіри до політичних і правових інститутів стала однією з фундаментальних у дослідженнях Е. Дюркгейма, Ф. Фукуями, І. Ільїна, Ю. Готьє. Цей аспект є предметом інтересу сучасних як зарубіжних, такі українських вчених, серед яких П. Алберс, Д. Т. Дж. Сенюк, І. Лавріненко, Л. Москвич, О. Сердюк, М. Огай та ін.

Метою даної статті є формулювання основних принципів національного моніторингу рівня довіри до суду та судової системи на основі аналізу, по-перше, найбільш відомих міжнародних соціологічних методологій, по-друге, особливостей поточної української ситуації в цій області.

Виклад основного матеріалу. Зазначається, що поняття довіри прийнято розглядати на міжособистісному та інституційному рівні, причому у першому випадку простір довіри проявляється частіше, тоді як на інституційному рівні зростає недовіра, що зумовлює соціальну нестабільність.

Аналізується міжнародний досвід оцінки рівня довіри до суду. Акцентується увага на європейських та американських методиках та інструмент аріях, які дозволяють можливість давати відповіді на чіткі питання щодо довіри/недовіри через окремі показники, не обмежуючись тільки фіксацією загальної оцінки.

Зосереджується увага на національних інструментах. Зазначаються особливості українського контексту дослідження довіри до судової системи, серед яких наступні:по-перше, ситуація в Україні має ознаки «балансування на межі легітимності»; по-друге, в Україні все активніше в державне управління впроваджується стандарт оцінки ефективності через вимірювання рівня громадської довіри, що поступово витісняє суто бюрократичний  підхід; по-третє, у стратегії реформування судочинства, судоустрою та суміжних інститутів на 2015-2020 роки вперше у сучасній історії України чітко визнано, що ключовим індикатором успішності судової реформи має бути довіра населення до суду, а елементом управління процесом реформ є моніторинг ситуації за цим показником.

Висновки. Інституційна довіра може розглядатися як певний показник, що визначає соціальний добробут населення. Крім того, це важлива умова соціального спілкування, через яку досягається згода, розуміння та діалог сторін, а це стає можливим завдяки пошукам нових можливостей для подальшого розвитку.

Зростання довіри до судової системи України є однією з задач судової системи, що визначена у стратегічних документах розвитку судової системи України за останні роки.

Оцінка довіри до суду визнається мірою верховенства права. Цей підхід використовується в різних міжнародних та національних практичних інструментах оцінки демократичних режимів.