ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СІМ’Ї ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПІДВИЩЕННЯ В УМОВАХ ПОБУДОВИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

Анотація

Відзначено, що фундаментальні зміни в політичних, соціальних, економічних умовах та в суспільній свідомості громадян України, які привнесли в суспільне життя чимало позитивного, призвели водночас до загострення суперечностей у сімейному вихованні дітей. Уміння їх вичленовувати, розуміти причини і взаємопов’язаність, передбачати шляхи їх розв’язання в інтересах родин та їх окремих членів на державному (у загальній і сімейній політиці держави), фаховому (зусиллями спеціалістів) та індивідуальному рівнях (зусиллями самих членів сімей) значною мірою могло б поліпшити становище сімей в Україні і можливості реалізації їх виховної функції.

Наголошено, що вивчення природи виховного потенціалу сім’ї, його особливостей, наслідків, тенденцій має як наукове, так і практичне значення. Воно повинно бути основою для вдосконалювання соціальних відносин і інститутів громадянського

суспільства, зміцнення системи соціального контролю, послідовної реалізації заходів соціалізації, відповідальності. Усі вони спрямовані на те, щоб забезпечити максимальний захист особистості, задоволення інтересів громадян, демократизацію і гуманізацію нашого суспільства. Використано дані дослідження, яке проводилось протягом 5-ти років у Харкові з використанням традиційних методів одержання інформації.

Підкреслено, що успішна реалізація виховного потенціалу родини в значній мірі залежить від її типу та рівня матеріального забезпечення, культури сімейних стосунків, педагогічної культури батьків, характеру батьківського контролю та рівня поінформованості про життя дитини поза межами сім’ї, особливостей взаємодії сім’ї з дошкільними закладами і школами.

Зазначено, що труднощі виконання родиною виховної функції значною мірою пов’язані із відсутністю загальних стратегій виховання дитини в сім’ї, недостатньою підготовкою молоді до материнства і батьківства. Державна політика допомоги сім’ї, материнству, дитинству – один з основних напрямів внутрішньої політики країни. Ідеться про вплив на процеси, що мають виняткове значення для майбутнього розвитку суспільства.