РЕСУРСИ ТА РИЗИКИ САМОСТІЙНОСТІ ОСОБИСТОСТІ В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ: СОЦІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ

Анотація

У статті аналізується якісно нове явище – вихід на соціальну арену великої кількості самостійно діючих особистостей. Людина стає не просто формальним агентом історичного процесу, а отримує можливість впливати на різні аспекти власної життєдіяльності.

Доводиться, що переосмислення українцями реалій сьогодення, розуміння сутності процесів, що відбуваються в суспільстві, бажання мати впевненість у завтрашньому дні та реальний захист своїх прав і свобод, прагнення пришвидшити впровадження європейських стандартів у всіх сферах суспільного життя сформували у значної частини українського соціуму почуття відповідальності за свою країну, готовність взяти активну участь у демократичних перетвореннях, процесі реформування держави та розвитку інститутів громадянського суспільства, захисті інтересів співгромадян, намагання знайти власні способи участі у суспільнополітичному житті та взаємовідносин із владою.

Авторами зазначається, що ментальна самостійність в умовах сучасної України стає основним зовнішнім ресурсом та індикатором рівня домагань людини і оцінки ступеня її індивідуального контролю характеристик життєдіяльності, відносної автономності й впливу на оточуючий світ. На основі характеристики внутрішніх ресурсів особистості – психофізіологічних, інтелектуальних та набутих в процесі навчання і різних соціальних практик знань, вмінь і навичок – доводиться, що поведінка, яка не спирається на ці ресурси, є пасивною та зазвичай малоефективною, а умовами, що забезпечують можливість розвитку самостійності особистості, є її відносна незалежність та наявність ресурсного потенціалу ситуації.

Досліджуючи ризики самостійності особистості в сучасній Україні, автори підкреслюють, що у більшості людей вони асоціюються з можливими негативними наслідками для них соціальних змін, що відбуваються. У першу чергу, це побоювання підвищення рівня відповідальності за власні дії, які призводять до виникнення та поширення в суспільстві такого специфічного явища, як стратегія пристосовувальної активності. У цій стратегії ризики самостійності оцінюються людьми вище, ніж преференції, що отримуються внаслідок її розвитку, і, відповідно, обмежують самостійність. Ще один ризик самостійності особистості визначається, як «ризик соціальної пам’яті», пов’язаний з тим, що значна кількість українців досі відчуває фантомну належність до СРСР, і «радянськість» продовжує впливати на їх соціальне самопочуття та поведінку. Проведений аналіз дозволяє авторам дійти висновку, що перспективи розвитку самостійної особистості в Україні містяться в напрямі цілісної самореалізації, і саме в такий спосіб люди набувають можливості активно реалізувати свій індивідуальний та соціальний потенціал.