DOI: https://doi.org/10.21564/2075-7190.42.170729

ПЕРФОРМАНС У МЕТОДОЛОГІЇ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА

Юлія Василівна Мелякова, Світлана Борисівна Жданенко, Владислав Олегович Еґерт

Анотація


Постановка проблеми. Сучасний спосіб буття права і людини в праві змушують шукати нові методи їх розуміння. При цьому сенс права і сила його впливу безпосередньо залежать від онтології присутності людини в праві. В значенні простору такої присутності виступає перформанс. Він стає можливим через деконструкцію символічних правових структур (норм, правових рішень, процедур, предметів, процесуальних дій, подій, договорів, віртуальних образів і т.п.). Саме перформанс може вплинути на суб'єкта права, зробити його креативним учасником реальності права і гарантувати рефлексію ним правових смислів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Філософську традицію динамічної природи права розвивають с І. Честнов, В. Четвернін, А. Поляков, С. Максимов, О. Стовба і інші російські та українські філософи. Значний досвід у цій галузі належить європейським представникам комунікативної парадигми. Дж. Остін в рамках комунікативної філософії розвинув теорію перформативного дискурсу. Відповідно до цієї теорії, мовні акти, які мають характер наказу, вимоги або клятви є вже не висловлюваннями, а діями. Х. Харт застосував теорію перформативних висловлювань до юридичних текстів і дискурсів. Серед російських вчених проблемою юридичного перформатива займаються В. Оглєзнєв, Ю. Грязнова, Ю. Купченко.

Польська учена Е. Доманська зазначає, що перформативність стає новою сучасною парадигмою пізнання і методології науки. Техніка перформансу в мистецтві, його зображувальні можливості є тематикою досліджень С. Корнєва, П. Вайбеля, С. Жижека, К. Малабу. Перформанс як онтологічний простір виробництва присутності і особлива техніка провокації тілесності речей є предметом досліджень В. Рибакова, Х. Гумбрехта. При цьому питання про можливість застосування тактики перформансу в практиці відтворення справедливості залишається відкритим. В даному дослідженні перформанс розглядається в якості особливого способу буття права. Право-перформанс облаштовує присутність в ньому суб'єкта.

Формулювання цілей. Метою дослідження є аналіз правової реальності в форматі перформансу, який слугує оригінальною тактикою актуалізації права.

Виклад основного матеріалу. Якщо комунікативна теорія права вбачала дієвість права в мовних перформативних структурах, то останні методологічні досліди доводять застосування художньої практики перформансу в області буття і розуміння права. Текст як форма буття не вичерпує сутності права. Багатошарова, самоорганізована структура права потребує більш складних ніж репрезентація систем вираження. Такою системою визнаний перформанс. Він провокує все нові й нові можливості права, форми його буття.

Мета перформансу в сучасній філософії та мистецтві позбутися коментарів. Мета перформансу як методу права позбавити право надмірної семантичної стійкості й диктату значень. Мова і текст права повинні бути на службі у події, речі і тіла, а не навпаки. На перший погляд, заміщення юридичного твердження або вироку відкритою подією, а також заміна відстороненого арбітра-юриста переживаючим цю подію учасником роблять правозастосовчу практику дуже далекою від юридичної науки і правової істини. Однак відтворена подія життя найближча до того, що правові науки називають справедливістю. Тому ступінь присутності права у відтвореній ситуації має визначатися зовсім не шляхом інтерпретації і накладання правових міфів (норм і прецедентів). Така жива справедливість не може бути кимось встановлена. У перформансі справжня справедливість актуалізується із самої події в форматі відкритої присутності.

Новий онтологічний модус права виступає як чистий перформанс своїх учасників автора і глядача. Він породжує несподівану, але справжню справедливість, яку неможливо закріпити, не позбавивши її сенсу. Нове й нове перезавантаження ситуації за допомогою перформансу здатне множити правову справедливість у її перформативній тілесності. Водночас правові вироки, рішення, норми і тлумачення, що заклякли у своїх значеннях, містять право формально, однак все далі віддаляються від його реальної присутності фактично.

Висновки. Таким чином, тактика перформансу дозволяє продемонструвати усе багатство форм, модусів і смислів права, досягти справжньої присутності суб'єкта в праві через конкретний юридичний акт. Якщо комунікація вже визнана буттям, дискурс – низкою подій, а перформативне висловлювання – дією, в такому випадку вихід за межі тексту і мови – в різноплановий симбіоз символічних горизонтів, тобто перформанс, означає принципово новий спосіб буття права, адекватний сучасній реальності.


Ключові слова


динамізм права; присутність; перформатив; перформанс; інтеракт; тілесність права

Повний текст:

PDF (English)

Посилання


Kupchenko Ju.A. (2013). Performativnye formuly kak generatory bolee krupnyh kontentov (na materiale juridicheskogo diskursa). Kritika i semiotika – Criticism and Semiotics. 1 (18). 65-72 [in Russian].

Ostin Dzh.L. (1999). Kak sovershat' dejstvija pri pomoshhi slov. Izbrannoe Moskva: Ideja-Press. Dom intellektual'noj knigi [in Russian].

Sorokin P.A. (2007). Sociokul'turnaja dinamika. Moskva: Direkt-Media [in Russian].

Hart X.L.A. Koncepciya prava. URL: http://twirpx.com/file/1257455 [in Ukrainian].

Grjaznova Ju.B. Analiz performativnogo teksta (P. Fejerabend protiv metodologicheskogo prinuzhdenija). URL: http://sbiblio.com/biblio/archive/grjasnova_analis/2004 [in Russian].

Frunza S. Aurel Codoban – an Existential stylist: From Desire to Love as Communication Instrument. Meta-Research in Hermeneutics Phenomenology and Practical Philosophy. 2018. Vol. 10. Issue 2. P. 568 – 585 [in English].

Shapiro M. R.-M. Abracadabra! Postmodern Therapeutic Methods: Language as a Neo-magical Tool. Journal for the Study of Religions and Ideologies. 2018. Vol. 17. Issue 49. P. 3 – 17 [in English].

Ivic S. European Philosophical Identity Narratives. Cultura-International Journal of Philisophy of culture and axiology. 2018. Vol. 15. Issue 1. P. 125 – 145 [in English].

Komarnickaja L. (2015). Ontologicheskaja problematika v iskusstve performansa [Ontological problems in the art of performance]. Suchasne my`stecztvo Modern Art. issue 11. 133-145 [in Ukrainian].

Domanska Je. (2011). Performativnyj povorot v sovremennom gumanitarnom znanii. Sposoby postizhenija proshlogo. Metodologija i teorija istoricheskoj nauki – Ways of comprehending the past Methodology and theory of historical science. M.A. Kukarceva (Ed). Moskva: «Kanon+» ROOI «Reabilitacija». 226-235 [in Russian].

Gumbreht H.U. (2006). Proizvodstvo prisutstvija: Chego ne mozhet peredat' znachenie. URL: http://history-library.com/index.php [in Russian].

Ostin, Dzh.L. (1986). Slovo kak dejstvie [Word as action]. Novoe v zarubezhnoj lingvistike – New in foreign linguistics. issue 17: Teorija rechevyh aktov. Moskva: Progress. 22-129 [in Russian].

Grjaznova, Ju.B. (1998). Performativnye teksty v metodologii nauki. Extendded abstract of candidate's thesis. Moskva. URL: http://refdb.ru/look/3112771.html [in Russian].


Пристатейна бібліографія ГОСТ


  1. Купченко Ю. А. Перформативные формулы как генераторы более крупных контентов (на материале юридического дискурса). Критика и семиотика. 2013 / 1 (18). С. 65-72.
  2. Остин Дж. Л. Как совершать действия при помощи слов. Избранное. Пер. с англ. Макеевой Л. Б., Руднева В. П. Москва: Идея-Пресс. Дом интеллектуальной книги, 1999. 332 с.
  3. Сорокин П. А. Социокультурная динамика. Москва: Директ-Медиа, 2007. 334 с.
  4. Харт Х. Л. А. Концепція права. URL: http://twirpx.com/file/1257455 (дата звернення 10.01.2018).
  5. Грязнова Ю. Б. Анализ перформативного текста (П. Фейерабенд против методологического принуждения). URL: http://sbiblio.com/biblio/archive/grjasnova_analis/2004 (дата звернення 10.03.2017).
  6. Frunza S. Aurel Codoban – an Existential stylist: From Desire to Love as Communication Instrument. Meta-Research in Hermeneutics Phenomenology and Practical Philosophy. 2018. Vol. 10. Issue 2. P. 568 – 585.
  7. Shapiro M. R.-M. Abracadabra! Postmodern Therapeutic Methods: Language as a Neo-magical Tool. Journal for the Study of Religions and Ideologies. 2018. Vol. 17. Issue 49. P. 3 – 17.
  8. Ivic S. European Philosophical Identity Narratives. Cultura-International Journal of Philisophy of culture and axiology. 2018. Vol. 15. Issue 1. P. 125 – 145.
  9. Комарницкая Л. Онтологическая проблематика в искусстве перформанса. Сучасне мистецтво. 2015. Вип. 11. С. 133-145.
  10. Доманска Э. Перформативный поворот в современном гуманитарном знании. Способы постижения прошлого. Методология и теория исторической науки / сокращён. пер. с англ. М. Кукарцевой / отв. ред М. А. Кукарцева. Москва: «Канон+» РООИ «Реабилитация», 2011. С. 226-235.
  11. Гумбрехт Х. У. Производство присутствия: Чего не может передать значение. Москва: Новое литературное обозрение, 2006. 184 с. URL: http://history-library.com/index.php (дата звернення 11.01.2018).
  12. Остин Дж. Л. Слово как действие. Новое в зарубежной лингвистике / под. ред. Б. Ю. Городецкого. Вып. 17: Теория речевых актов. Москва: Прогресс, 1986. С. 22-129.
  13. Грязнова Ю. Б. Перформативные тексты в методологии науки: автореф. дис. … канд. филос. наук. Москва. 1998. URL: http://refdb.ru/look/3112771.html (дата звернення 21.11.2017).


Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


ISSN (печать): 2075-7190 ISSN (Online): 2663-5704