КАТЕГОРІЯ «ЕЛЕКТОРАЛЬНА КУЛЬТУРА»

Автор(и)

  • Ігор Олексійович Поліщук Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Ukraine https://orcid.org/0000-0001-6864-4425
  • Олена Миколаївна Сахань Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, Ukraine https://orcid.org/0000-0002-3212-031X

DOI:

https://doi.org/10.21564/2075-7190.41.168228

Ключові слова:

електоральна культура, політична культура, політичні вибори, історична традиція, політичний процес, демократизація

Анотація

Постановка проблеми. Напередодні початку чергового виборчого циклу в Укра­їні об’єктивно здійснюється актуалізація всього комплексу проблем, пов’язаних

з політичними виборами. Серед іншого висувається проблема електоральної куль­тури, яка має гострий характер у перехідних суспільствах, де форми реальної по­літичної участі є надзвичайно обмеженими та нерозвиненими. Українське суспіль­ство перебуває на етапі трансформації політичного режиму, в якому виборча конкуренція відіграє ключову роль, що є певною фіксацією змін у політичній практи­ці. Саме зміни в електоральній культурі перехідного суспільства дозволяють з’ясувати, наскільки вона просунулася на шляху реальної, а не декларованої, демо­кратизації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останнім часом спостерігається значне підвищення інтересу вчених до вивчення виборчої культури. Більше того, ця категорія досліджується в контексті стратегічного (В. Бокоч, Д. Гаврилюк, А. Суш­ко), а в тактичному (В. Антемюк, В. Бунь, В. Корнієнко, Т. Максімішина). Це не є прямим свідченням продовження процесу демократизації в Україні, оскільки ак­туалізація окремих наукових понять зазвичай обумовлена потребами розвитку конкретного суспільства.

Мета статті - розкрити основний зміст категорії «електоральна культура» і дати йому визначення.

Виклад основних положень. У статті розкривається зміст категорії «елек­торальна культура», субординацію між цим поняттям і категорією «політична культура». Автори передають розбіжності між такими поняттями, як «електо­ральна культура»: «культура політичних виборів», «культура виборців», «культура виборчого процесу». Електоральна культура є важливою частиною політичної культури, яка час від часу відтіняє її, коли політичні вибори, як процедура, набувають необхідної ваги. Відзначається, що під час проведення виборчих кампаній відбува­ється звуження сенсу політичної культури до її ефективного фрагмента - електо­ральної культури. Виявлено вплив електоральної культури на національний політич­ний процес. Ефективний механізм політичної традиції розкриває та актуалізує ті моделі політичної поведінки, які найбільш тісно відповідають поточним потребам існування нації. Політична традиція є ефективним інструментом політичної со­ціалізації та складовою історичної пам’яті народів. Традиційно, як правило, пере­даються символічні атрибути політики (прапор, герб, гімн) і навіть певні складові масових політичних настроїв. (Наприклад, в Англії переважають консервативні традиції, у Франції - революційні, в Росії - авторитарні). Політичні практики, що формуються в тому чи іншому політичному режимі, визначають специфіку полі­тичного вибору громадян. Домінантні засоби реалізації політики визначають ха­рактер політичного процесу прийняття рішень населенням, результатом якого є відмова від усіх інших варіантів і перевага лише одного із запропонованих рішень.

Ефект цього двоступеневого механізму особливо чітко проявляється у виборчо­му виборі громадян у трансформаційних суспільствах, де якість політичного про­дукту та навички його правильного вибору є недостатніми. Неусталеність нових політичних практик і фрагментація старих практик у перехідному, гібридному режимі призводять до виникнення типової ситуації, коли виборці не мають одно­значно більш привабливого варіанту вибору і змушені голосувати за «менш зле». За режиму консолідованої демократії ця ситуація є набагато менш імовірною, оскіль­ки пропозиція на виборчому ринку є більш різноманітною і більш якісною, тому голо­сування здійснюється за «краще». Значення електоральної культури значно збіль­шується в політичних режимах, які характеризуються певним рівнем демократії, тобто там, де вибори не є формальною, а реальною процедурою, заснованою на конкуренції. Зміна влади на всіх рівнях відбувається тут через спеціально організо­вані механізми масового висловлення волі, яка базується головним чином на електо­ральній культурі. Одним з вирішальних факторів електоральної культури є виборча система, яка визначена в національному виборчому законодавстві, оскільки саме виборча система створює правила гри у виборчому процесі. Автори визначають електоральну культуру як сукупність типових виборчих процесів, відносно стійкі знання, уявлення, переконання, цінності, символи, орієнтації, навички, моделі пове­дінки, які проявляються у виборчому процесі та передаються з покоління в поколін­ня конкретної нації, але мають значний трансформаційний потенціал і проявляють­ся у діяльності суб’єктів виборчого процесу та функціонуванні органів державної влади.

Робиться висновок, що електоральна культура виступає концентрованим ви­разом політичної культури та має вирішальний вплив на політичний процес транс­формаційного (постсоціалістичного) суспільства. Перспективи подальших дослі­джень пов’язані з вивченням електоральної культури різних суспільств у динаміці їх розвитку.

Біографії авторів

Ігор Олексійович Поліщук, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

доктор політичних наук, професор, професор кафедри соціології та політології

Олена Миколаївна Сахань, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

кандидат соціологічних наук, доцент, доцент кафедри соціології та політології

Посилання

Berdyaev, N. A. (1990). Sud’ba Rossii. Moskva: Izd-vo MGU [in Russian].

Bokoch, V. (2013). Elektoralna kultura ta elektoralnyy politychnyy marketynh. Osvita rehionu - Education in the region, 1, 121-125 [in Ukrainian].

Bun, V. (2007) Elektoralna kultura yak faktor elektoral’noyi povedinky. Menedzhment za umov transformatsiynykh innovatsiy: vyklyky, reformy, dosyahnennya: materialy mizhnarodnoyi naukovoyi konferentsiyi, 10-12 travnya 2007 r - Management in the conditions of transformational innovations: challenges, reforms, achievement. Proceedings of the International Scientific Conference. Part 1 / red. V. F. Zhyvodyor, M. V. Zhuk, I. A. Medvyedyev, I. O. Zakharova.Sumy: SOIPPO, 55-57 [in Ukrainian].

Gavryliuk, D. Y. (2015). Absenteyizm yak fenomen elektoralnoyi kultury v konteksti demokratyzatsiyi ukrayinskoho suspilstva. Extended abstract of candidate’s thesis. Kyiv [in Ukrainian].

Korniyenko, V. O., Antemyuk, V. D. (2010). Polityko-partiinyi imidzh yak chynnyk elektoralnoi kultury ukrainskoho suspilstva. Politolohichnyy visnyk: - Political Science Bulletin, 46, 301-309 [in Ukrainian].

Maksimishyna, T. M. (2013). Elektoralna kultura yak obyekt zastosuvannya vyborchykh tekhnolohiy. Suchasne suspilstvo - Modern Society, 2, 68-79 [in Ukrainian].

Polishchuk, I. O. (2005). Ponyattya «elektoralna kultura». Problemy formuvannya elektoralnoyi kultury naselennya: zb. nauk. st. (za materialamy XVII Khark. politol. chytan). Kharkiv, 71-72 [in Ukrainian].

Sushko, A. I. (2014). Elektoralna kultura v umovakh formuvannya hromadyanskoho suspilstva. Pravove zhyttya suchasnoyi Ukrayiny: materialy Mizhnar. nauk. konf prof.-vykl. ta aspirant. skladu / vidp. za vyp. V. M. Dromin; NU OYuA, Pivd. rehion. tsentr NAPrN Ukrayiny. Odesa: Feniks. Vol. 2, 163-164 [in Ukrainian].

Khabermas, J. (1995). Demokratyya. Razum. Nravstvennost. Moskva: Progress [in Russian].

##submission.downloads##

Як цитувати

Поліщук, І. О., & Сахань, О. М. (2019). КАТЕГОРІЯ «ЕЛЕКТОРАЛЬНА КУЛЬТУРА». "Вісник НЮУ імені Ярослава Мудрого". Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія, 2(41), 52–69. https://doi.org/10.21564/2075-7190.41.168228

Номер

Розділ

Політологія